Сторінка психолога
Адаптація першокласників
Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки.
Змінюється соціальна позиція: був дитиною, тепер став школярем; змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її зв'язки з навколишнім середовищем. Зі вступом до першого класу змінюється життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоров'я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.
Безумовно, першокласники, що відвідували дошкільні начальні заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які перебували вдома, не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, певного сталого режиму. Починаючи з перших тижнів навчання у 1 класі, діти поступово віддаляються від батьків, хоча постійно відчувають потребу в підтримці та допомозі дорослої людини.
Стосунки з батьками, склад сім'ї та взаємини між її членами мають значний вплив на учня. Зі вступом дитини до першого класу в батьків з'являється новий статус – батьки першокласника, а відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і її радощі успіху, що переживаються спільно. Часто в розмові з батьками учнів 1 класу доводиться чути: "Ми пішли до першого класу...", "Нам задали вивчити вірш..." тощо. Вживання займенників "ми", "нам", свідчить про те, що всі питання шкільного життя є для батьків і дитини спільними.
Переживаються разом і перші шкільні труднощі – адаптація дитини до навчання в школі. Як допомогти їх подолати? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання? На ці та інші питання ми спробуємо відповісти, подавши певні поради для батьків першокласників.
Перші 4 – 6 тижнів у школі для першокласників найважчі, тому батьки повинні допомогти своєму маленькому учневі адаптуватися до нових умов. Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не потрібно смикати дитину через дрібниці та підганяти її з самого ранку. Щоб не виникало поспіху, розрахуйте час, необхідний для того, щоб зібратися першокласнику до школи. Якщо він не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.
Бажано погодувати дитину сніданком, але, якщо чомусь вона не хоче їсти, примушувати не варто. Краще дайте сніданок з собою. Дорогою до школи не говоріть фраз на зразок: "Дивись, не бешкетуй!" чи "Щоб сьогодні не було поганих оцінок!". Краще побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом. Зустрічаючи зі школи, не закидайте запитаннями: "Що ти сьогодні отримав?" або "Сьогодні без поганих оцінок?". Дайте дитині змогу розслабитися. Якщо ж вона хоче поділитися з вами чимось важливим, не відмахуйтесь від неї, вислухайте, адже це не забере багато часу. Якщо маленький школярик чимось засмучений, не допитуйтесь про причину. Можливо, він розповість пізніше, або обережно поцікавтеся через деякий час самі.
Ніколи не торгуйтесь, говорячи: "Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі...". Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду. Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов'язково відпочити. Не примушуйте її одразу сідати за уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання – з 8 до12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в цей час. Пам'ятайте, що є періоди, протягом яких йому навчатися складніше: маленький школярик втомлюється, у нього знижується працездатність. Для першокласника це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру. Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники – це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках. Все це допоможе їм зняти напруження, почуватися спокійно та впевнено.
УСПІХІВ ВАМ!
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ
Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
1. Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи.
Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?»чи «Яку ти сьогодні отримав оцінку?». Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події й деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати такі бесіди про школу. Крім того, обов'язково запитуйте у вашої дитини про її однокласників, справи в класі, шкільні предмети, педагогів.
2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку й взаємини з іншими дітьми.
Без вагань поговоріть з учителем, якщо ви відчуваєте, що не знаєте про шкільне життя вашої дитини, або про її проблеми, пов'язані зі школою, або про взаємозв'язок її шкільних і домашніх проблем. Навіть якщо немає особливих приводів для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз на місяць. Під час будь-якої бесіди з учителем висловіть своє прагнення зробити все можливе для того, щоб поліпшити шкільне життя дитини. Якщо між вами й учителем виникають серйозні розбіжності, докладайте всіх зусиль, щоб мирно розв'язати їх.
3. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
Ваша дитина не повинна розцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо дитина навчається добре, частіше радійте, можна навіть влаштовувати невеликі свята із цього приводу. Але виявляйте свою заклопотаність, якщо в дитини не все добре в школі, і, за потреби, наполягайте на старанному виконанні нею домашніх і класних завдань.
Намагайтеся, наскільки це можливо, не встановлювати покарань і заохочень: «Ти на півгодини більше можеш подивитися телевізор за гарні оцінки, а на півгодини менше — за погані». Такі правила самі по собі можуть призвести до емоційних проблем.
4. Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина.
Вам необхідно знати, яким є шкільне життя вашої дитини, і бути впевненими, що вона здобуває гарну освіту в хороших умовах. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатися, як ваша дитина навчається.
5. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі.
Установіть разом із дитиною спеціальний час, коли потрібно виконувати домашні завдання, отримані в школі, і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання. Продемонструйте свій інтерес до домашніх завдань і переконайтеся, що дитина має все необхідне для їх щонайкращого виконання. Однак, якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.
6. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
З'ясуєте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, за якою поставлений фільм, що сподобався. Або любов дитини до ігор можна перетворити на прагнення дізнаватися що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати якусь поверхню.
7. Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.
Такі події, як перші кілька місяців у школі, початок і закінчення кожного навчального року, перехід із початкової школи до середньої і старшої, можуть призвести до стресу дитини шкільного віку. За будь-якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом цих подій. Спокій домашнього життя вашої дитини допоможе їй ефективніше розв'язувати проблеми в школі.
Рекомендації психолога батькам п'ятикласників
Виходячи з початкової школи, наші діти стикаються з іншим способом шкільного життя - кілька кабінетів, а не один клас, багато викладачів, а не одна вчителька. У цей період батьки повинні бути особливо уважні до своїх чад, виконувати наступні правила:
Здоров'я:
Не забувайте про зміну навчальної діяльності дитини вдома, створюйте умови для рухової активності між виконанням домашніх завдань.
Спостерігайте за правильною позою під час виконання домашніх завдань, піклуйтеся про правильний світловий режим.
Попереджайте короткозорість, викривлення хребта, тренуйте дрібні м'язи кистей рук.
Обов'язково вводьте в раціон дитини вітамінні препарати, фрукти і овочі. Організуйте правильне харчування.
Дбайте про загартовування дитини, максимальну рухову активність, створіть в будинку спортивний куточок, придбайте спортивний інвентар: скакалки, гантелі і т.д.
Виховуйте відповідальність дитини за своє здоров'я.
Пам'ятайте:
1. Головне - абсолютне прийняття дитини з усіма її перевагами і недоліками. Це запорука взаєморозуміння в родині.
2. Постарайтеся зрозуміти, з якими труднощами стикається дитина при переході з початкової школи в основну. Не відмовляйте дитині в допомозі при підготовці домашнього завдання, якщо вона попросить. При цьому не робіть нічого замість дитини, робіть разом з нею, привчайте її до самостійності.
3. Допоможіть п'ятикласнику запам'ятати імена, по батькові та прізвища класного керівника та вчителів-предметників. Зустріньтеся особисто з ними, встановіть контакт.
4. Не висловлюйтесь негативно про школу, про вчителів у присутності дитини, навіть якщо вам здається, що для цього є привід. Намагайтеся розібратися в проблемній ситуації, яка виникла. Краще, щоб вчитель був вашим союзником.
5. Забезпечте своїй дитині дотримання оптимального для цього віку режиму дня і зручне робоче місце вдома.
6. Подбайте про те, щоб у вашої дитини були друзі, товариші з класу, запрошуйте їх у свій будинок.
7. Створіть дитині емоційний комфорт вдома, навчіться правильно спілкуватися з підлітками.
8. Радійте досягненням своєї дитини. Не дозволяйте собі порівнювати її з іншими дітьми, давайте оцінку не самій дитині, а її вчинкам.
9. Коли, звідки і в якому б вигляді не повернулася ваша дитина додому, зустрічайте її з любов'ю.
10. Бути батьками не обов'язок і не професія. Це природна людська потреба.
Інтернет-залежність стала хворобою 21 століття
Від практикуючих психіатрів все частіше поступають дані про збільшення кількості пацієнтів, основні скарги яких пов'язані з впливом Інтернету.
За статистикою, 54% користувачів у віці від 13 до 23 років проводять в Інтернеті щоденно від 1 до 3 годин, що 31% вчаться сидить в Мережі по 4-6 годин. Існує категорія людей, яка живе віртуальним життям по 10 годин на добу і більш.
Психологи повідомляють, що онлайн-залежність може зруйнувати життя людини. Сьогодні лише в одній Німеччині від Інтернет-залежності страждає близько 2 мільйонів чоловік.
"У Інтернеті вони грають, базікають, фліртують, роблять покупки і працюють, і людям стає все важчим відвернутися від дисплея", – говорить ТеоВессель, розділ берлінського Союзу допомоги залежним. Для багатьох молодих німців практично все життя проходить онлайн.
Для профілактики RSI-синдрома і Інтернет-залежності лікарі радять хоч би раз на годину розминати руки, вчиться контролювати себе, а також не проводити весь свій вільний час перед екраном монітора.
"Нерідко все починається з яскраво вираженого переживання після відвідин Інтернету, які супроводжуються відчуттям радості, підйому настрою і власної значущості. Наприклад, сексуальне збудження під час перебування на порносайті, гострі відчуття ризику і успіху після виграшу в Інтернет-казино і так далі. Цей стан запам'ятовується надовго, і поступово формується ритм діяльності в Інтернеті, що приносить відчуття комфорту. Чим більше стресів і важковирішуваних ситуацій в житті, тим більше тягне у віртуальний світ, де ці проблеми відсутні. Поступово виходи в Інтернет стають все більш частими, думки про приємні переживання під час сеансів починають домінувати в свідомості", – повідомляють психологи.
Важливу роль в розвитку зіграв і мобільний телефон. Наприклад, медики відзначають, що якщо людина не розлучається з телефоном ні на секунду, то це вже тривожний симптом.
Опити свідчать, що всупереч шкідливим наслідкам Інтернет-залежності, приблизно 54% хворих не хочуть зменшити час, що проводиться в онлайн. Частину з них рахують себе що остаточно "підсіли" на Інтернеті і нездібними кинути цю звичку.
Інші 46% зробили декілька безуспішних спроб позбавитися від залежності. Зазвичай в цих випадках застосовувалося обмеження самих себе деяким тимчасовим лімітом, але ці люди були не в змозі дотримувати встановлені для себе обмеження. Після чого наступали спроби взагалі відключитися від Інтернету, викинути модем або ж взагалі демонтувати комп'ютер захистити себе від використання Мережі.
На жаль, майже всі через деякий час усвідомлювали, що не можуть жити без Інтернету довгий час, подібно до курців, у яких виникає потреба в цигарці через деякий проміжок часу. Вони відновлювали підключення до Мережі, купували новий модем і збирали назад комп'ютер, щоб знову годинами просиджувати в Інтернеті.
Обережно, телевізор!
Кожен із батьків не раз говорив своїй дитині : «Скільки можна сидіти перед телевізором, краще б уроки повчив!», навіть не усвідомлюючи, як може вплинути постійний перегляд телепередач на дитячий організм. Ми можемо фільтрувати інформацію, яка лине з екранів, на відміну від наших дітей. Вони, ніби губка, вбирають все. А згодом починаються проблеми про причини яких ніхто і не підозрює.
Українські діти перед телевізором проводять найбільше часу порівняно зі своїми однолітками в США, Європі та Ізраїлі. У середньому кожен юний українець щодня витрачає 3 години 42 хвилини на перегляд телепередач. Американські і британські підлітки дивляться телевізор три години, а швейцарські – дві години щодня. Такі дані оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я. Телебачення здійснює на молодь потужний вплив: телевізор стає для дитини чи підлітка основним джерелом інформації. Спитайте своєї дитини, що цікавого вона вчора почула чи побачила? Які її улюблені телепередачі, кіногерої? Які емоції переживає, спостерігаючи різноманітні шоу та серіали ?
Багато залежить від батьків. У ваших руках здоров’я дітей! А сьогодні вченими доведено, що тривалий перегляд телевізора негативно впливає на зір, спричиняє різного роду розлади. Привчає до малорухливості, воно відволікає дитину від інших занять: малювання, гри, спілкуванню з друзями . Пам'ять перевантажується. Як наслідок, труднощі у вивченні домашніх завдань. То ж дуже важливо, щоб діти, які прийшли зі школи, деякий час побули на свіжому повітрі. Перегляд бойовиків і фільмів жахів породжує агресію. За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства. Крім того, дослідники дійшли висновку, що телебачення пропагує розбещеність, адже у 91% епізодів, що показують зв'язок між чоловіком і жінкою, партнери не одружені. Також у багатьох країнах світу ожиріння дітей зросло на 50%. Одна з причин – тривале сидіння перед телевізором. Через малорухомий спосіб життя у них накопичуються зайві калорії, підвищується рівень холестерину в крові. Отже, довготривале сидіння перед телевізором впливає на дитячий організм в цілому.
Щоб перегляд телевізора завдавав якомога менше шкоди, слід дотримуватися основних правил:
1. Спільно визначайте та обговорюйте телепередачі чи кіно для перегляду дорослими й дітьми.
2. Телевізор не повинен бути вагомою складовою життя батьків: це стане позитивним прикладом для дитини.
3. Обмежте час перегляду. Дітям дошкільного віку можна дивитися телепередачі не більше, ніж півгодини на день, середніх класів – годину, старших – не більше, ніж дві години. Якщо помітили, що в дитини сльозяться очі або біля них з’явилося почервоніння, її обов’язково потрібно показати спеціалісту. Хоча б раз на рік діти повинні проходити медогляд. Якщо в садочку чи в школі цього не практикують, ви самі повинні подбати, щоб дитину час від часу оглядав окуліст.
4. Відстань від телевізора не повинна бути ближче 2 м. та далі 5 м..
Потурбуйтеся, щоб ваша дитина відвідувала гуртки. Чи знайдіть їй заняття на час вашої відсутності.
